Статті

Існує безліч прихильників вислову, який стверджує, що усі ми в цьому світі одинаки, приходимо сюди одні і покидаємо його так само наодинці. Однак усе ж ці люди забувають про те, скільки важливих людей за все своє життя ми зустрічаємо. Наші рідні, близькі, кохані та звичайно ж друзі допомагають нам не лише пережити складні моменти чи ще більше радіти від визначних подій, але й пізнавати самих себе і знайти у собі сили на нові звершення. А чим не пригода подивитись кіно у хорошій компанії у неофіційний день друзів? Ми ж пропонуємо вам обрати один з наших улюблених фільмів про міцні і часом неочікувані дружні відносини.

У шкільні роки здавалось, коли йде війна, то усе, навіть неживе, на землі вступає у безупинну боротьбу. Однак коли вона прийшла, виявилось, що є гірші речі, такі як тиша, що стає настільки непомітною з кожним днем, що входить у звичку. Таку згубну, як куріння чи алкоголізм, яким страждали і продовжують страждати мільйони і практично кожен прагне краще забутись, ніж знову згадувати скільки речей пішло не так, що бачив, що відчував. Проте неодмінно настане момент, який накриє, як крижана вода посеред літньої спеки чи будильник у вихідний день. Тоді стає чітко зрозуміло, що настав час прокинутись. Такий ефект безсумнівно притаманний дебютній режисерській роботі Наталки Ворожбит «Погані дороги», що розбуркує заколисану свідомість глядача.

Лишається все менше часу до того моменту, коли ми дізнаємося імена переможців та назви фільмів-тріумфаторів V Національної кінопремії «Золота Дзиґа». Серед стрічок є однозначний лідер за кількістю номінацій – драма «Погані дороги». Тільки в категорії «Найкраща жіноча роль» вона має двох акторок, які можуть отримати це звання. Отже, сьогодні у фокусі нашої уваги виконавиці головних ролей, які можуть отримати винагороду за свою роботу.

Фільм неможливо уявити без головної музичної композиції, яка щоразу граючи по радіо або концерті навіює приємні асоціації пов'язані із сюжетом стрічки. У 2020 році треки щонайменше чотирьох кіноробот заслугували називатися найкращими за версією V національної премії «Золота Дзиґа».

Стрічка, робоча назва якої «ЄвроДонбас», має на меті розвінчати радянські міфи та розповісти, що понад 100 років тому східна Україна була невіддільною складовою європейської економіки.

Для нього завжди була важлива тема становлення незалежності, чи то державної, чи то особистої. І у боротьбі за свої права, за можливість говорити те, що він хотів і як того бажав, завжди стикався із проблемами з владою та постійними заборонами. 85 років тому народився справжній класик українського поетичного кіно Юрій Іллєнко, який постійно прагнув творити, написав більше сорока сценарії, однак реалізувати йому вдалось всього сім. Дитинство на фоні воєнних дій, постійні виснажливі переїзди, втрата молодшого брата та життя у бараках свого рідного міста – доля ніколи не балувала митця своєю прихильністю, проте нагородила видатним талантом і міцним характером, щоб пережити усі незгоди та перешкоди від заборони дебютної режисерської роботи на 22 роки до принаймні 50 випадків зупинки виробництва та першого інфаркту чи то від постійних переживань за своє творіння, чи то від приголомшливої несправедливості суходумних можновладців. Однак дивує не лише його життя та вражаючі відео-історії, а й той факт, що для досить великої кількості аудиторії Юлій Іллєнко залишився практично невідомим після такої кількості заборон. Тому саме його день народження можна вважати доволі гарним приводом або ж познайомитись з творчим стилем легенди, або ж пригадати чому він став настільки знаковою постаттю як для кінематографістів, так і для звичайних глядачів.

На нас чекає ще один довгий період відпочинку. Що може бути прекрасніше, ніж провести його в компанії рідних людей, або ж улюблених фільмів?! Стрімінгова платформа Netflix порадує глядачів давньою класикою бойовиків та азійськими серіалами, а ось кінотеатри окрім гучних прем’єр в оригіналі випустять легендарну театральну постановку з улюбленим Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі.

Дивна звичка притаманна людям: ділити усе на біле та чорне; на добро і зло. Розповіді про їх протистояння завжди закарбовуються у пам’яті, навіть якщо чули про це у глибокому дитинстві. Герої ж цих історій з перемінним успіхом завойовували першість своєї сторони, вважаючи, що вона таки існує. Однак ніхто не може бути повністю хорошим чи поганим на всі 100 % і залишається лише тримати баланс усередині себе, сподіваючись хоча б трохи більше наповнити свій світ добром, про яке так часто знімаю кіно. Можливо, зараз найкращий час, аби надихнутись?